Поезія
ДИВО – САМОКАТ
Дістався диво – самокат
мені у спадок.
Його залишив старший брат,
я дуже радий.
Лечу на ньому з вітерцем
навперегінці.
Он сонце пестить промінцем
джмеля на квітці.
Коти з дороги нарозліт,
в очах повага.
Серйозний транспорт йде на зліт,
це – не розвага!
На лобі ґуля, як пʼятак –
перестарався…
Порушив швидкість самокат –
я не вписався.