Коли ми постаріємо з тобою…

-Коли ми постаріємо з тобою, Я ніжно твої очі поцілую. Розгладжу лише зморшку над бровою, Біля очей залишу, замилую. -А я волосся тобі причешу… Воно таким хвилястим і лишилось. Ти вже пробач, я трішечки збрешу – Така, як в юності… І майже не змінилась. Лише сріблясто вбралась в сивину. Та до очей твоїх пасує дуже. -Ну, досить, милий! Як і в давнину Співаєш соловейком ніжно, друже. -Коли ми постаріємо з тобою… Смішні історії я спробую згадати. А всі сумні хай плинуть за водою, Їх і склероз не хоче памʼятати. -Візьмемося за руки, як у школі… Але вже,щоб баланс стійкий тримати. Попросимо ще часу трішки в долі, Щоб один одного на довго не лишати. Коли ми постаріємо з тобою…