РОЗМОВА З ДЗЕРКАЛОМ

Єдине правду мені кажеш. Все без обману і прикрас. Вчасно недоліки покажеш, Що не жаліє мене час. Підтримаєш, як задощило, Поплачеш разом і зітхнеш. Сльозу, що серце підкотило, Ти теж швидесенько змахнеш. Поглянеш ніжно: -Не журися, Життя малює смуги й білі. Не кисни сильна, лиш зберися І покажи, що можеш в ділі. До мене краще посміхнися, УсмІʼшкою тобі віддячу. Гарненька ще, причепурися. Маєш в душі ти щиру вдачу. -А душу мою ти не бачиш… Чому вважаєш – щира вдача? -Видно щодня смієшся, плачеш, Все від душі і не ледача.