ВІДДЯЧИТИ ДОБРОМ

Піклується природа про людину, як рідна матінка про немовля. Ми – зовсім крихітна її частина, а маємо ліси, луги, поля. Не бережемо, що дала природа. В бетоні скуто подихи Землі. Сади і парки їй, як нагорода – зерно добра посіяне в ріллі. Планета просить: "Хай квітують квіти, У травах хай спочине вітерець. З метеликом в ромашках дружать діти, босоніж чистим росам навпростець." Покращує собі життя людина… Та дуже шкодить цей прогрес Землі! Задумаймось! Нам вже гряде заміна! Відновлення нащадки йдуть малі. За ними бачу – дихає Планета! Парують гори, стелиться блакить. Оспівує красу душа поета, І слово, як джерельце жебонить.