ЖАБА – ПРИНЦЕСА

Внук у озері на дачі жабеня зловив. Хлопчик спритний, не ледачий, хлібом пригостив. Мух ловив, а поміж грою Жабку годував. Поливав в жару водою, листом прикривав. День добіг, вітає вечір, нічка наближалась: – Глянь, бабусю, не втікає – Мабуть, закохалась. – Поцілуй, тоді побачиш – як Принцеса стане… Посміхнувся загадково, ніжно, хитро глянув… -Знову, Бабцю, ти глузуєш? Клопоту не мав. На прицесу геть не схожа, Тричі цілував.