ЖУРАВЛІ ПОВЕРТАЮТЬСЯ

Сумна весна й прогнози невеселі. Душу ятрять новини – сльози, біль. А Соколи летять, минаючи оселі, І плаче ,,Кача" по Вкраїні звідусіль. Стоять від горя почорнівші села, Гуляє вітер в вибитих шибках. Були хатини чепурні, веселі… Нині,як привиди в покинутих садках. Розбили все, нема куди вертатись, На чужині, то все ж не рідний дім. Як жити нам, на що вже сподіватись? Біль, пустота і ми застрягли в нім. Без України ми тут сироти, скитальці, Переселенці, вигнані війною. Хто зна, де наші друзі, односельці, Їх дітки, що носилися юрбою. Дружно жили,хати не закривали. Сміялись, плакали разом – одна сімʼя… Щемливі спогади в час туги оживали, Життя отруєне – війна, як та змія… Так хочеться додому,бузьки кличуть… Вже повертаються за покликом весни. Махають крилами, зовуть, курличуть, Полинули б.. Війна, й нема куди…