МРІЇ ЖУРАВЛИКА

Подорослішало літо… Зрілості прийшла пора. Урожай, сонцем зігрітий, Вже смакує дітвора. В стіжки зібрані покоси, Якщо й дощ – то не біда. На ранкові змерзлі роси Бусол сумно спогляда… Скоро в вирій, край далекий… Закурличуть журавлі: – Чи вернусь? Та з України Зберу болі, сум, жалі… І розвію в синє море Горе з рідної землі. Щоб зітхнули доли, гори, Міста, селища малі. Стали жити по – новому, Готувались до зими. Повернулися додому Біженці війни з дітьми. Обнімалися родини, Плакали і гомоніли. Несли радість в Україну, Щастям голоси дзвеніли. Я розвію в синє море Горе з рідної землі…